Квадратом чорним затулило твоє небо Ані усмішки, ні хустини І серце в’яне мов тролейбус Знеструмлений, рогами вниз Ті роги мов ті вуса шершню Шукають хисткої надії І захитались безперервно Зобачивши нектари брів Я проб’юся до них щоби з’їсти І насититись суперсиметрією Буде нудити сильно – я вистою Попри їхнії звивини хмелисті