кожен йому вигин тіла волає про його життя
воліє їсти про смерть а не хавати рід своїх предків
Висічений сницарством кохання приплюснутий ніс і
легені з тютюном і смоґом
Перемовлюються щодень про шапку, надіту на мозок
Голосно, Небайдуже
Заки
Серце ще гріє їх струмами крови

Я б сказав “Люблю тебе,
друже”
Але він не тямить нашої
мови