кожен йому вигин тіла волає про його життя воліє їсти про смерть а не хавати рід своїх предків Висічений сницарством кохання приплюснутий ніс і легені з тютюном і смоґом Перемовлюються щодень про шапку, надіту на мозок Голосно, Небайдуже Заки Серце ще гріє їх струмами крови Я б сказав “Люблю тебе, друже” Але він не тямить нашої мови