мов килька в каструлі маршрутка набита
а я
　　　‒
　　　　　ковила
хвилююсь огромом причорноморських випарів
Сперте повітря й цвіла кава по-віденськи
законсервоване спіднє й піт експертів як-краще-жить
я б закис разом з тими опініями
про все не так, імпотенцію й синьку
згорнувся би під сидінням і трясся б роботом Gimme
чіпком мегаломанським що кашляє
　　　　　　　　　　　　　　　　　кров'ю Джа
проте Він ‒ У БЕЗМЕЖНИХ СТЕПАХ
Він тілом проща, між трави дає волю пісням про те як триба пазує русяву кульбабу
тим-то не знаю як я
а ми
  з насєлєнія станемо
На