II

_{1448 а} А що всі поети зображають людей у дії, то ці останні конче повинні бути або добрими, або поганими, бо характери майже завжди відповідають цим ознакам — адже щодо характеру люди відрізняються поміж собою або вадами, або чеснотами. Отже, й зображати треба або кращих за нас, або гірших, або таких, як ми, подібно до того, як це роблять живописці. Так, Полігнот^[1] зображав людей кращими, Павсон^[2] — гіршими, Діонісій^[3] — такими, як вони є. Очевидно, що й кожен із зазначених видів наслідування матиме ці відмінні риси, отже, й буде тим, а не іншим, у залежності від того, що саме відтворюватиме.

Такі відмінності можуть виникнути і в танцях, і в грі на флейті чи на кіфарі. Це стосується і прозаїчної та віршованої мови. Так, Гомер змальовував людей кращими, ніж вони є, Клеофонт^[4] — звичайними, а Гегемон^[5] Тасійський, автор перших пародій, і Нікохар^[6], творець «Деліади», — гіршими. Це ж саме слід сказати й щодо дифірамбів та номів,— в них можна наслідувати і гірші характери, як це робив Аргант^[7], і кращі, як Тімофей^[8] та Філоксен^[9] у «Кіклопах». В цьому й полягає різниця між трагедією та комедією,— остання воліє відтворювати образи людей гірших, ніж наші сучасники, а перша — кращих.

Примітки

Полігнот — видатний старогрецький живописець (V ст. до н. е.), діяльність якого зв’язана з Дельфами, Платеями та, головним чином, з Афінами. Славився настінними розписами на епічно-міфологічні мотиви («Загибель Трої», «Битва греків з амазонками та кентаврами») та історичні теми («Марафонська битва»). Своїми картинами та розписами він прикрасив «Строкатий портик» в Афінах, храм Афіни в Платеях та «Будинок зібрань» («Лесхе») у Дельфах. Його твори відзначались майстерністю малюнка, ідеальною красою й глибоким ідейним змістом. Тому Арістотель в «Політиці» (кн. 8, розд. 5) рекомендує молоді дивитись картини Полігнота.

Павсон — афінський живописець другої половини V ст. до н. е. Арістофан згадує його у своїх комедіях як митця з нахилом до сатиричного і карикатурного зображення дійсності. Арістотель в «Політиці» (кн. 8, розд. 5) віддає перевагу картинам Полігнота перед картинами Павсона.

Діонісій — живописець, сучасник Полігнота, представник живописного портрета, поборник реалістичного напрямку в мистецтві, уродженець Колофона в Малій Азії.

Клеофонт — маловідомий епічний поет. В розд. 22 Арістотель згадує його як представника низького стилю.

Гегемон — з острова Тасоса — поет, автор — пародій на епічні твори (наприкл. «Тітаномахія»), також комедіограф, жив у другій половині V ст. до н. е.

Нікохар — комедіограф (кінець V — початок IV ст. до н. е.). Його твір «Деліада» був, очевидно, героїко-комічною епопеєю.

Аргант — кіфаред і комічний поет (IV ст. до н. е.).

Тімофей — грецький поет другої половини V ст. і початку IV ст. до н. е., автор номів і дифірамбів. До наших часів зберігся знайдений у 1902 році в одній з єгипетських гробниць значний уривок нома Тімофея «Перси», темою якого є Саламінська битва у 480 р. до н. е. Крім «Персів», до нас дійшли фрагменти ще декількох номів Тімофея: «Кіклоп», «Ніоба», «Одіссей», «Скілла».

Філоксен — старогрецький поет (435—380 рр. до н. е), автор славнозвісних дифірамбів. Довгий час жив він при дворі сіцілійського тирана Діонісія Молодшого. Темою його вірша «Кіклопи» була любов циклопа Поліфема до морської німфи Галатеї.